Офіційний сайт Загальноосвітній навчальний заклад «Школа Екстернів» м. Київ

Місцезнаходження: Домашка / Вступникам / Батькам майбутніх першокласників / Поради з розвитку дитини

Поради з розвитку дитини


І. Розвиваємо увагу, тренуємо память.

 

Удосконалювати увагу та пам’ять потрібно постійно, у будь – якому віці, оскільки це запорука успішного опанування будь – якими знаннями і вміннями. Та сьогодні, коли ваша дитина досягла старшого дошкільного віку, такі заняття особливо важливі, тому що саме з 5-ти років у «середньостатистичної» нормально розвиненої дитини починає формуватися і довільна увага, і довільна пам’ять. Це означає, що саме зараз малюк по-справжньому вчиться свідомо звертати увагу на ті чи інші предмети, а не вихоплювати зі загального ряду те, що саме привертає увагу. І так само він вчиться запам’ятовувати не лише ту інформацію, яка відклалася в пам’яті «сама по собі», тобто довільно, але й ту, яку необхідно запам’ятати. Можливо, ваша дитина дуже кмітлива і все хапає на льоту. Це чудово. Та навіть з такими обдарованими дітьми потрібно займатися так само, як зі «звичайними»: регулярно, завзято, не пропускаючи навіть «простеньких завдань». Тільки в такому разі ви зможете бути впевненими у тому, що під час навчання в Школі екстернів у дитини не виникнуть проблеми через те, що її пам’ять вибірково ставиться до інформації: одні теми ( цікаві для юного розуму ) опановують ся надзвичайно легко, а інші ( «нудні та не зрозумілі» ) так назавжди і залишаються terra incognita. Ігрова форма завдань найкращим чином допомагає вирішити головне завдання, що стоїть перед вами на даному етапі. Для того, щоб побачити, почути і запам’ятати те, що не викликає гарячої зацікавленості, дитині потрібна мотивація. Найгірше, що можна їй запропонувати в такому випадку, – матеріальне заохочення у вигляді цукерки та ін., а краще намагайтеся стати для дитини достойним партнером, який ставиться до запропонованої гри так само відповідально, як і сам малюк. А щоб не підірвати свій педагогічний авторитет, не дозволяйте собі недбало ставитися до підготовки і проведення занять.

ІІ. Розвиваємо інтелект, вчимося міркувати.

Іншими словами розвиваємо логічне, асоціативно – образне та просторове мислення. Вміння послідовно мислити, роздумувати і робити логічно вмотивовані висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, порівнювати і зіставляти необхідне для опанування багатьма навчальними дисциплінами. Не маючи цих навичок, дуже складно навчитися читати і писати, опановувати математику, запам’ятати послідовність історичних подій…навіть для того, щоб вивчити невеличкий віршик або скласти переказ прозаїчного уривку, не досить лише хорошої пам’яті – потрібні навички логічного мислення. А основи чіткого мислення закладаються саме у ранньому віці. І від того, скільки уваги ви приділете розвитку здібностей мислення малюка зараз, багато в чому залежатимуть його успіхи у майбутньому. Це логічні задачі, різні за формою та змістом, але обов’язково цікаві. Зверніть увагу: щоразу дитині потрібно не просто виконати практичну частину завдання ( наприклад, намалювати в порожніх клітинках таблиці фігури, яких бракує, або обвести на картинці «зайві» предмети ), вона обов’язково має пояснити, чому вважає своє рішення правильним. Швидше за все, на перших заняттях це виходитиме не дуже добре. Проявіть терпіння, та водночас будьте наполегливими. Вас не повинно задовольняти лише те, що малюк «все правильно показав і намалював», – цього замало. Неможливо навчитися логічно мислити, не набувши відповідних навичок мовлення. Допоможіть малюку дібрати правильні формулювання, поясніть йому, що означає «міркувати і робити висновки». Пам’ятайте, що заняття в ігровій формі – це серйозна робота, що дає певні наслідки.

ІІІ. Розвиваємо мовлення.

Дитина, яка не володіє рідною мовою, матиме великі труднощі під час навчання. «Навички мовлення» – поняття широке.

  • Вчимося говорити правильно;
  • Опановуємо лексику та граматику;
  • Вчимося розуміти іносказання, розвиваємо образне мислення; (знайомимося з прислів’ями – вчимося знаходити повчальний зміст іносказання. Прислів’я – це короткі, невеличкі вислови з глибоким повчальним змістом. Їх ще називають народною мудрістю. Вони бувають двох видів. Одні слід розуміти в прямому значенні кожного слова, наприклад: «Чого собі не бажаєш, того й іншому не бажай.» Але здебільшого прислів’я – це іносказання. Наприклад, ми говоримо «Сім разів відмір, а один раз відріж» не тільки у тих випадках, коли потрібно щось відрізати або відміряти, але щоразу, коли робота вимагає уваги, ретельного планування, вдумливого ставлення. Запропонуйте малюку вивчити прислів’я, що найбільше йому сподобалися. А надалі вчіть його використовувати їх доречно. Виправляйте помилки при неправильному використанні прислів’їв.
  • Вчимося запам’ятовувати вірші;
  • Вчимося переказувати прозу.

Завдання в них суттєво відрізняються і за формою, і за змістом, але мета одна – навчити малюка правильно говорити рідною мовою. Мається на увазі: і чітка вимова, і багатство словникового запасу, і правильне використання граматичних форм, і вміння послідовно й виразно висловлювати свої думки… Тому, якою б не була тема заняття, необхідно приділяти увагу всім зазначеним аспектам. До того ж починати потрібно із себе, оскільки саме ви, а точніше, ваша мова є для малюка еталоном, на який він буде рівнятися ще тривалий час. Для того, щоб мова дитини розвивалася, їй необхідно якомога більше говорити. На жаль, у наш час тотального технічного прогресу моменти живого спілкування відбуваються дедалі рідше й менш тривалі. А між тим до школярики відчувають велику потребу в спілкуванні, люблять розповідати, пояснювати. Але для того, щоб дитина могла наговоритися досхочу, їй потрібен дорослий, що вміє уважно слухати. Так, саме дорослий. Адже одна з особливостей дошкільного віку полягає у тому, що в цей час діти ще не вміють по-справжньому дружити з однолітками і слухати одне одного. То хто ж поговорить з малюком, як не його батьки? Звертайте увагу на правильність вимовляння окремих звуків. Якщо ваш малюк «ковтає» звуки тільки тому, що говорить надто швидко або не дуже добре знайомий з тим чи іншим словом, це можна виправити самостійно. Якщо ж ви бачите, що дитина справді не змогла опанувати окремі звуки, потрібно звернутися до логопеда, не намагаючись впоратися з проблемою самотужки.

ІV. Вчимося читати.

Слід зазначити, що вміння читати не належить до числа вимог, яким необхідно «в обов’язковому порядку» відповідати, щоб вступити до школи. Деякі педагоги і методисти навіть висловлюють думку про те, що дитина ні в якому разі не повинна вчитися читати раніше, ніж їй виповниться 5 – 6 років, оскільки це не відповідає природному розвитку малюка. Водночас існує безліч науково обгрутованих методик, які пропонують починати вчитися читати якнайраніше. Якщо дитина не виявила цікавості до самостійного читання, вона може із задоволенням слухати казки, які читає дорослий, і вивчати вірші на слух, але не намагається сама узяти в руки книгу або прочитати вивіску над магазином. Можна припустити, що ще вона не готова до опанування грамоти. Не примушуйте його робити це «з-під палки», краще намагайтеся зацікавити.

Перед тим як починати засвоювати грамоту, необхідно сформувати у дитини довільну увагу та пам’ять. Малюку доведеться вивчати букви: їх вигляд, вчитися співвідносити букву та звук, відрізняти букви від абстрактних позначок ( наприклад, від цифр ) і одну від одної. Для цього потрібна гарна пам’ять, а ще час і сили, не лише малюку, але й вам. Тому необхідно набратися терпіння і приготуватися до того, що займатися доведеться довго, а заняття проводити часто. Вони не повинні бути виснажливими, одноманітними і нудними. Тому їх слід проводити з особливим радісним настроєм. Бажано добирати до кожного уроку додатковий ілюстративний матеріал ( барвисті зображення предметів, назви яких починаються на ту чи іншу букву: самі букви, виготовлені з різних матеріалів, тощо ). Не забувайте повторювати вивчене. Інакше благополучно діставшись букви «Я», ви виявите, що «А» і «Б» перетворились у неясний спогад і потрібно все починати спочатку.

V. Тренуємо руку – розвиваємо навички письма.

Опанування навичками письма – це процес тривалий. Відповідно до фізіологічної норми, вміння маніпулювати предметами, виконуючи дрібні чіткі рухи, формується у маленької людини тільки у 6 – 7 років. Але до цього їй необхідно опанувати багато інших навичок руху, щоб не мати додаткових труднощів під час опанування письма. Дуже важливо, щоб ці базові навички були сформовані правильно. Пам’ятайте, що виправлення неправильно сформованих навичок руху потребує багато часу і зусиль, створює додаткове навантаження на центральну нервову систему дитини. Необхідно від самого початку навчити дитину:

  • правильно сидіти за столом;
  • правильно тримати в руці олівець( ручку, фломастер);
  • правильно поводитись із аркушем паперу.

Під час занять ви повинні уважно стежити за діями малюка і вчасно виправляти всі допущені ним технічні помилки. Корисна порада: якщо ви помітили, що дитина намагається тримати олівець (ручку) за кінчик, тобто вище або нижче належного рівня, зробіть на всіх предметах, якими вона пише, позначки фарбою, що не змивається, на відстані 1,5 – 2,5 см від нижнього кінця і поясніть, що «стискати» олівець потрібно саме в цьому місці. Таким чином, дитина зможе самостійно контролювати свої дії під час малювання та письма.

Заняття бажано проводити не рідше 4 – ьох разів на тиждень. Та майте на увазі, що практична частина уроку (робота з олівцями) у цьому віці має тривати не більше 15 – 20 хвилин. Решту часу (30 – 50%) необхідно присвятити додатковим усним завданням.

 

 

 

VІ. Розвиваємо математичні здібності.

Сучасну дитину цифри і числа оточують майже від самого народження. З раннього віку вона бачить їх на кнопках телефонного апарату і телевізійного пульта, на циферблаті годинника і на сторінках календарів. Перші уявлення про сутність цифр та чисел формуються у неї неначе мимохіть, природним шляхом. Більше того, у 5 років багато дітей вже мають мінімальні знання у цій сфері. І все ж перед тим як ви почнете практичні заняття, проведіть попередню бесіду. Поясніть, що цифрами називаються значки, за допомогою яких позначають різні числа, а число, у свою чергу, вказує на кількість тих чи інших предметів. Для кожної кількості існують свої числа і цифри. І на заняттях можна буде у цьому переконатися. Намагайтеся завжди грамотно оперувати поняттями «число» і «цифра». Нагадайте малюку, що існує всього 10 цифр: 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, – але ними можна позначити безліч чисел. У дитини не повинно стати за звичку підміняти поняття «число» поняттям «цифра». Словосполучення «цифра десять» ( 11, 12 і т.д. ) немає змісту за своєю суттю. Малюк не повинен починати рахувати зі слова «раз», яким у повсякденній мові часто підмінюють числівник «один». Поясніть дитині, що ані число «під назвою «раз»» науці невідомі. Пам’ятайте, що навчання математиці базується на постійному повторюванні однотипних задач і прикладів.

Придумайте власні задачі, завдяки яким малюк зрозуміє, що знання із галузі математики необхідні всім і кожному в повсякденному житті. Наприклад, накриваючи стіл до приходу гостей, «забудьте» поставити кілька тарілок або чашок. Скажіть малюкові, скільки осіб має сісти до столу, і попросіть його порахувати, чи вистачить на всіх посуду, що стоїть на столі. Потім запропонуйте йому вирішити, скільки ще тарілок потрібно поставити на стіл. Обов’язково похваліть дитину за те, що вона не дала вам потрапити у незручне становище перед гостями.

Навчання складатиметься з двох тематичних розділів: «Числа, цифри, лічба» і «Вивчаємо геометричні фігури». Вони стосуються різних галузей математики і не передбачають послідовного вивчення. Тому краще чергувати заняття, присвячені вивченню арифметики, з уроками, під час яких малюк опановуватиме ази геометрії.

ЯК ПРОВОДИТИ ДОМАШНІ ЗАНЯТТЯ?

Існує декілька простих правил, яких потрібно дотримуватися під час занять з дитиною в домашніх умовах.

Тривалість заняття має відповідати віку: для 3 – 4 років – 10 -15 хвилин; для 4 – 5 років – 15 – 20 хвилин; для 5 – 6 років – 20 – 25 хвилин, а для тих , хто старший 6 років, – 25 – 30 хвилин при виконанні письмових завдань (в тому числі під час малювання ) дитячим рукам необхідно давати відпочинок через кожні 5 хвилин.

Не примушуйте дитину займатися довше зазначеного часу – користі від «понадурочної» роботи, швидше за все, не буде, адже дитячий організм ще не готовий до таких навантажень.

  • Використовуйте спеціальну літературу (посібники), яка містить розвиваючі вправи для дітей дошкільного віку, i методичні рекомендації, які допоможуть вам краще зрозуміти суть запропонованих завдань i грамотно піднести матеріал дитині.
  • Не забувайте, що кожен педагог, який поважає себе та учня, має добросовісно готуватися до своїх ypоків. Перед тим як розпочати чергове заняття, обов’язково ознайомтеся з темою, яку належить опанувати дитині. Уважно прочитайте завдання у книжці i переконайтеся, що самі добре його зрозуміли. Подумайте, чи зможете ви своїми словами пояснити дитині завдання, що постало перед нею, якщо тексту з книги виявиться недостатньо.
  • Позитивний емоційний настрій — одна з важливих умов успішного навчання. Щоразу перед початком заняття звертайте увагу на самопочуття та настрій свого маленького учня. Він не повинен відчувати нездужання, бути перезбудженим, втомленим або сумним.
  • Пам’ятайте, що ваш власний настрій також величезною мipoю впливає на якість та результати занять. Під час уроку ви маєте постійно бути разом з дитиною, стати для неї зацікавленим, добрим i мудрим наставником. Малюкові необхідно відчувати, що вам подобається вчитися разом з ним, а спілкування приносить справжню радість.
  • Завжди проводьте заняття у формі діалогу, бесіди. Пояснивши малюку завдання, запитайте, чи все він зрозумів, попросіть розповісти, що i в якій послідовності він збирається зробити.
  • Намагайтеся ніколи не залишати розпочату вправу на півдорозі. 3 перших занять пояснюйте дитині, що кожну справу потрібно доводити до кінця. У м’якій, але наполегливій формі домагайтеся, щоб малюк самостійно закінчував вправу.
  • Якщо якесь завдання виявилося несподівано складним, допоможіть дитині, але ніколи не виконуйте за неї все від початку до кінця.
  • Не карайте дитину за те, що вона час від часу відволікається від справи. Для малюків дошкільного віку це природно — так влаштована дитяча психіка. Головне — щоб оточуючі «фактори-подразники» не виявилися надто сильними i не завадили проведенню заняття.
  • Наприкінці кожного уроку обов’язково давайте словесну оцінку результатам роботи. Пам’ятайте, що навіть у тому разі, якщо малюк у цілому не впорався із завданням, ви маєте знайти привід його похвалити: за те, що старався; за те, що мало відволікався; за те, що добре пояснював свої дії, тощо.
  • Пам’ятайте про те, що кожна хвилина спілкування з дитиною – а тим білыпе кожне заняття – сприяє розвитку її мовленнєвих навичок, а ваше мовлення є для дитини своєрідним еталоном. Тому намагайтеся завжди говорити правильно, чітко та виразно. Використовуйте завершені фрази i вимагайте того самого від дитини. Уникайте слів-паразитів i просторічних висловів. Але водночас боріться з одноманітністю мовлення, не зневажайте багатством української мови – знаходьте синоніми, доречно вживайте сло­ва з вираженим емоційним забарвленням, фразеологічні звороти, прислів’я та приказки.
  • Щоб заняття приносили відчутну користь, вони мають бути регулярними. Тому бажано, щоб процес підготовки дитини до школи екстернів став справою вciєї родини. Намагайтеся знайти серед домашніх однодумця, який зміг би провести з дитиною заняття у разі, якщо ви такої можливості не матимете.

Отже, тепер ви знаєте, що повинна знати i вміти дитина, яка готується вперше переступити пoрiг школи екстернів. Зауважу, що зазначені навички та вміння необхідні не для того, щоб малюк блискуче пройшов співбесіду i був зарахований. Дошкільна підготовка необхідна для того, щоб дитина почала вчитися у 1-му класі, не відчуваючи особливих труднощів, i врешті-решт не втратила інтерес до навчання. Тому починати підготовку малюка до школи потрібно заздалегідь, а підходити до занять, що розвивають, варто дуже серйозно та відповідально.

Формування світогляду, набуття життєвого досвіду – природний процес, без якого маленькій людині неможливо адаптуватися до умов навколишнього світу. Але самостійно набути необхідні знання дитина не в змозі. Святий обов’язок батьків – допомогти їй у цьому: багато про що розповісти, багато чого показати, багато чому навчити. То ж в добрий час і в добру пору.

Колектив Школи Екстернів бажає вам успіхів і подає вам свою руку допомоги у цій нелегкій праці.